
Кожного року по завершенню сезонних польових робіт українські села та містечка поглинає суцільний дим. І ні, це не стихійна пожежа, не палюче сонце чи недбале поводження з вогнем у лісі. Причиною ядучого диму є наші українські дбайливі господарі, які щоосені та щовесни спалюють на своїх городах, полях та присадибних ділянках усе бадилля, бур’яни, листя, траву, дрібне сміття та інші відходи. І так з року в рік.

Таке враження, що населення одержиме вірою в необхідність палити суху траву. Спалювання перетворилося мало не на священний ритуал, що передається із покоління в покоління, бо “куди ж мені це подіти?!”.
А тим часом з кожним роком в Україні зростає сумна статистика різноманітних захворювань: від різноманітних видів алергій до онкології. І люди навіть не усвідомлюють, що вбивають себе самі.

Необізнаність населення в небезпеках, які несе в собі паління трави є однією з причин, чому це явище досі побутує у наших краях, причому настільки масово. Отож, слід кожному пояснити і доступно донести, НАСКІЛЬКИ це НЕБЕЗПЕЧНО.
В першу чергу, спалювання трави, бадилля та інших відходів є небезпечним для здоров’я. Дуже небезпечним. І це слід затямити кожному палію.
Під час згоряння однієї тонни рослинних залишків, у повітря вивільняється приблизно 9 кг (!) мікрочастинок диму, до складу якого входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали та низка канцерогенних сполук.
Наприклад, з тліючого листя й трави, без доступу кисню, виділяється бензопірен, що здатен викликати онкологічні захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовин.
Для тих, кого слово діоксин не лякає, ось коротка довідка:
Потрапивши в організм людини, діоксин довгий час зберігається в ньому завдяки своїй хімічній стійкості і здатності поглинатися жировими тканинами, в яких він і відкладається. Період напіврозпаду діоксину в організмі людини – 7-11 років!
Короткочасна дія на людину високих рівнів діоксину може призвести до патологічних змін шкіри, а також до змін функції печінки. Тривала дія призводить до ушкодження імунної системи, нервової системи, ендокринної системи і репродуктивних функцій.
На присадибних ділянках рослини нерідко кроплять пестицидами, які також вивільняються у повітря при спалюванні листя чи трави. Найбільше пестицидів містить бадилля картоплі, яке навесні господарі обробляють від колорадського жука.
Потрапляння пестицидів в організм людини викликає утруднення дихання, ураження центральної нервової системи, сильний головний біль, розлади шлунку та підвищення температури, а також може спровокувати розвиток алергічних реакцій.
З листям, як правило, спалюють і безліч різноманітного дрібного сміття, наприклад, поліетиленові пакети чи пластик, що суттєво посилює забруднення атмосфери над містом.
При згорянні поліетиленового пакету в повітря вивільняється до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Саме вони стають причиною дертя в горлі та кашлю.
Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гуми утворюється канцерогенна сажа і оксиди сірки, що викликають респіраторні захворювання.
Постійно подразнюваний димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти мікробам. Особливо погано в період паління трав тим, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліти.
>ОТОЖ, ПІДСУМУЄМО. СПАЛЮВАННЯ ТРАВИ ТА ІНШИХ ВІДХОДІВ НЕСЕ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я БЕЗЛІЧ НЕБЕЗПЕК:
У природі все передбачено так, щоб трава та кущі росли після зими самі, без “допомоги” підпалів. За зиму трава перегниває і не є перешкодою для молодої порослі. Це стосується і гілок, що також згодом перегнивають. Якщо люди вважають, що підпалюючи стару траву та бадилля, таким чином допомагають природі – вони просто сліпо обманюють самі себе.
Під час сезонного спалювання згорає не тільки суха трава, а й накопичена в ґрунті органіка, збільшуючи викиди вуглекислого газу, що посилює так званий “парниковий ефект”, який призводить до несприятливих змін і коливань клімату на планеті.
Дим від вогнищ може утворювати смоґ і надовго зависати у повітрі. У цьому випадку погіршується видимість на дорогах, що призводить до збільшення частоти ДТП, аварій.
А задимлені населені пункти використовують для освітлення значно більше електроенергії.
Спалювання трави є причиною загибелі кладок і місць гніздування птахів. Також у вогні можуть загинути і постраждати звірі, плазуни, земноводні, особливо зайці, їжаки та жаби. За сильної трав’яної пожежі гинуть майже всі тварини, які живуть в сухій траві або на поверхні ґрунту.
Під час спалювання трави гине багато комах, їхніх личинок і лялечок. У вогні горять всі живі істоти – сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші комахи, які беруть участь в процесі формування ґрунту та роблять його пухким.
При випалюванні трави гине уся корисна мікрофлора ґрунту, що призводить до зниження його родючості.
У результаті випалювання сухої трави збіднюється видовий склад рослинності і тваринного світу. Після підпалів виживає лише найбільш стійка та невибаглива трава – переважно, бур’яни.
По-перше, кожному необхідно усвідомити основне правило: “Спалювання – шкідливе і небезпечне!”. По-друге, боротися із ним необхідно кожному, починаючи із себе, власної сім’ї, сусідів та друзів.
А якщо навіть ці заходи не допомагають, пам’ятайте – закон на вашій стороні!