На площі зібралися рідні воїнів, друзі та небайдужі з державними прапорами, портретами тих, кого чекають удома, плакатами з фразами, що говорять більше за промови.

"Нас запитують, навіщо приходимо. А куди мені йти? Він - усе, що в мене є. Тут тримаємося разом, молимося і віримо у повернення", - мати зниклого безвісти сина.

Це були не просто фото, а долі, спогади, обірване мирне життя, погляди, які мовчки просять не забувати про тих, хто захищав Україну і зник.